КВАРТИРА, В ЯКУ ХОЧЕТЬСЯ ПОВЕРНУТИСЯ.
Є квартири, які просто мають адресу.
А є такі, у яких своя атмосфера.
Ця якраз така.
Центр Вінниці. Вулиця Миколи Оводова. 57,1 мг.
Висота стелі 3 метри. 4 поверх невеликого цегляного будинку. І краєвид, заради якого іноді хочеться просто зупинитися біля вікна.
Ви виходите на засклену лоджію і перед вами не сусідній будинок за кілька метрів, а простір міста, небо і Вежа, яка стала одним із впізнаваних символів Вінниці.
Тут можна почати ранок із чашкою кави.
А ввечері залишити телефон десь у кімнаті, сісти і милуватися заходом сонця, забувши про все.
Такі речі складно виміряти квадратними
метрами.
Цей простір створений не для того, щоб справити враження на першому перегляді, а щоб подобатися вам через рік, через пʼять і через десять років.
Вам не потрібно їхати в центр ви вже в ньому
живете...
Можна довго розповідати, але є речі, які не можливо описати у тексті.
Тому краще просто прийти.
Відчинити двері.
Пройти до вікна.
Вийти на лоджію.
Подивитися на місто.
І зрозуміти, чи можете ви уявити тут свій ранок, свій вечір, своїх людей і своє життя.
У цього затишного житла є навіть власний ритм.
Його задає годинник на Вежі, яку видно з вікон: кожен бій нагадує про час, а мелодії, що лунають, непомітно стають частиною
щоденного життя.
Тут можна не дивитися на годинник час сам
приходить до вас крізь відчинене вікно.
І, можливо, саме в цьому є особлива принадність життя в центрі: місто не просто
видно його можна чути.
Якщо бажаєте відчути все на собі, не зволікайте!